Вислів "мовлення вчителя", як правило,
використовують, коли говорять про усне мовлення (на відміну від письмового в
педагогічній діяльності). Під усним мовленням розуміють як сам процес
говоріння, так і результат цього процесу — усні вирази.
а) ця діяльність спеціально організується вчителем, він
керує нею залежно від умов педагогічного спілкування;
б) кінцевим результатом її є досягнення гуманістично спрямованої мети,
пов'язаної з вихованням учнів;
в) добір мовних і мовленнєвих засобів здійснюється залежно від потреб,
завдань взаємодії вчителя з учнями; їх ефектив ність прогнозується;
г) мовленнєва діяльність педагога в реальній ситуації спілкування будується
на відтворенні (рефлексії) стану, поведінки, реакції учнів, вона регулюється змістом
зворотної інформації, яку отримує вчитель;
д) мовлення вчителя є предметом його педагогічного аналізу й самоаналізу,
постійного самовдосконалення.
Мовлення вчителя буває у двох різновидах — у
монолозі (монологічне мовлення) і в діалозі
(діалогічне мовлення). Форми цього мовлення різноманітні. Найпоширенішими
формами монологічного мовлення вчителя є розповідь, шкільна лекція, коментар,
пояснення (правил, законів, термінів
тощо), розгорнуті оціночні судження (мотивація оцінки знань,
поведінки, позаурочної діяльності школярів). Діалогічне мовлення
вчителя широко представлене в різного роду бесідах з учнями, які будуються у
формі запитань і відповідей.
Аналізуючи мовлення педагога, часто використовують
вираз
"комунікативна поведінка". В сучасній науковій літературі під комунікативною
поведінкою розуміють не просто процес говоріння, повідомлення чогось, а таку організацію мовлення й відповідно до
нього невербальної поведінки вчителя, яка впливає на створення емоційно-психологічної атмосфери
педагогічного спілкування, на характер взаємин між учителем та учнями, на стиль їхньої діяльності (А. А, Леонтьев. Педагогическое общение; То А, Ладьіженская. Живое слово: Устная речь как
сред-ство-и- предмет общения; В. А.
Кан-Калик, Учителю о педагогическом общении).
Комунікативна поведінка вчителя оцінюється
відповідно до того, що і
як'він говорить, які в нього жести, рухи, вираз обличчя, який підтекст мають його слова, на яку
реакцію учнів розраховані. В реальних ситуаціях шкільного життя —~ на уроках, перервах, в
післяурочній діяльності — мовленнєва сторона спілкування становить складну поліфонію реплік, розповідей,
запитань, оціночних суджень, відповідей, зауважень, емоційних реакцій. Ця специфічна атмосфера — результат
комунікативної поведінки вчителя і учнів. Щоразу вона неповторна і в цьому розумінні — миттєва. І слід знати,
що в пам'яті учнів після зустрічі з учителем залишається не тільки пізнавальна інформація, яку він дав, а й
та атмосфера, якою супроводжувалося їхнє спілкування. Учні несуть у собі настрій, враження від зустрічі з
педагогом, пам'ять про його погляд, інтонацію, тональність мовлення, спосіб реагувати на поведінку його
вихованців. Тому так важливо, плануючи зустріч із школярами, обміркувати не тільки зміст спілкування (про що я буду з
ними говорити), а й особливості свого мовлення і комунікативної поведінки (як я буду говорити, які
вербальні і невербальні засоби допоможуть мені бути виразним, переконливим, коректним, яку емоційну атмосферу спілкування я хотів би
створити).
Педагогічна ефективність мовлення
вчителя багато в чому залежить від рівня володіння мовою, вміння здійснювати правильний вибір мовних
засобів. Педагогічна ефективність комунікативної поведінки вчителя передусім залежить від того, який стиль
спілкування з учнями взагалі притаманний учителеві, які в нього установки на взаємодію з учнями, якою мірою він
відчуває психологічні особливості ситуації мовлення» Так, можна помітити різницю в
комунікативній поведінці між учителем-автократом і учителем-гуманістом, учителем, який байдуже ставиться до учнів і який
зорієнтований на співробітництво з
ними»
У вчителів, стиль
спілкування яких з учнями будується на основі дружнього ставлення до них, комунікативна поведінка завжди спрямована на встановлення особистісного і пізнавального контакту, запобігання
негативним реакціям або зняття їх, створення ситуації "ми" — ситуації
спільних роздумів і переживань. Мовлення вчителя має особистісне забарвлення, воно інтонаційно виразнег щире
і безпосереднє.
Комунікативна поведінка вчителів,
орієнтованих на авторитарні засоби спілкування, як правило, створює в учнів
психологічні і естетичні бар'єри у стосунках з педагогами. Мовлення таких
учителів здебільшого невиразне, сухе, з інтонаціями байдужості або залякування.
Отже, рівень
майстерності мовленнєвої діяльності вчителя визначається рівнем культури його мовлення і спрямуванням його комунікативної поведінки.
Немає коментарів:
Дописати коментар